Загальнодержавний науково-виробничий та інформаційний журнал «Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит»

ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМ АВТОМАТИЗОВАНОЇ ОНЛАЙН-ДІАГНОСТИКИ ТУРБОГЕНЕРАТОРІВ НА ТЕС З ВИКОРИСТАННЯМ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ

2025-12-31T07:33:40+02:00

Анотація У статті розглядаються перспективи застосування цифрової on-line діагностики турбогенераторів з використанням систем штучного інтелекту для суттєвого підвищення надійності, ефективності ремонтів та оперативного контролю працездатності, зменшення кількості аварійних зупинок і продовження строку роботи турбогенераторів теплових електричних станцій. Досліджуються основні практичні аспекти передачі контролюючих та управляючих функцій від оператора системі on-line аналітики на основі використання штучного інтелекту зі значним збільшення контролюючих фізичних параметрів турбогенераторів та можливістю створенням моделей типу «цифровий двійник».

ВИКОРИСТАННЯ ВІДНОВЛЮВАЛЬНОЇ ГЕНЕРАЦІЇ ТА УСТАНОВОК ЗБЕРІГАННЯ ЕНЕРГІЇ В ЕНЕРГОВУЗЛАХ

2025-12-16T20:23:58+02:00

Анотація. В статті досліджується питання застосування відновлювальних джерел енергії, а також установок зберігання енергії в децентралізованій енергосистемі, яка розділена на енерговузли. Визначено потужність сонячної і вітрової генерації, що необхідні для кожного енерговузла, а також потужність і обсяг накопичувача електроенергії за допомогою інструменту оптимізації REopt. Методом циклічного перебору визначені оптимальні місця встановлення визначеної потужності в енерговузлах, а також визначено необхідність модифікації реалізованої моделі внаслідок стохастичного впливу відновлювальних джерел енергії.

РОЛЬ ВІЙСЬКОВИХ ХАБІВ У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЕФЕКТИВНОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ ВЕТЕРАНІВ

2025-12-16T19:52:55+02:00

Анотація. Стаття присвячена дослідженню теоретичних, методичних та практичних засад функціонування військових хабів як інноваційної інституційної форми підтримки ветеранів у процесі їхньої соціальної, психологічної та професійної реінтеграції. У роботі обґрунтовано актуальність проблематики, що зумовлена зростанням кількості військовослужбовців, які повертаються до цивільного життя, а також необхідністю формування цілісної державної системи підтримки. Визначено, що наявні механізми реінтеграції є фрагментованими та недостатньо координованими, що ускладнює доступ ветеранів до якісних послуг. На основі аналізу сучасних досліджень доведено ефективність моделей, які працюють за принципами «єдиного вікна», мультисекторального партнерства та мобільності сервісів, забезпечуючи комплексність і безперервність супроводу.

У статті розкрито функціональні можливості військових хабів, що охоплюють психологічну підтримку, правові консультації, соціальний супровід, медичну навігацію, освітні програми, професійну адаптацію та сприяння працевлаштуванню. Особлива увага приділена важливості формування індивідуалізованих траєкторій реінтеграції, які враховують бойовий досвід, стан здоров’я, мотиваційні чинники та професійні потреби ветеранів. Підкреслено роль кваліфікованого персоналу та цифровізації як ключових чинників підвищення ефективності роботи військових хабів, зокрема через електронні сервіси, дистанційні консультації та аналітичні системи моніторингу результатів.

Виявлено основні проблеми розвитку військових хабів, серед яких недостатнє фінансування, нерівномірність інфраструктури між регіонами, відсутність стандартизації послуг і потреба у формуванні інтегрованої державної політики. Зроблено висновок, що розбудова мережі військових хабів має стратегічне значення для підвищення рівня національної стійкості, зниження соціальної напруги, активізації економічного потенціалу ветеранів та формування інклюзивного суспільного середовища. Представлені результати можуть бути використані для подальших наукових досліджень і вдосконалення державної політики у сфері підтримки ветеранів.

МАРКЕТИНГОВО-ЗБУТОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ОСНОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ПІДВИЩЕННЯ ЇХ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

2025-12-16T20:15:30+02:00

Анотація. У сучасному економічному середовищі, особливо в умовах значних зовнішніх викликів, успіх аграрних підприємств в Україні залежить не лише від ефективності виробництва, а й від здатності інтегрувати маркетингову та збутову діяльність у стратегію бізнесу. У статті розглянуто маркетингово-збутові аспекти розвитку основної діяльності аграрних підприємств як ключовий чинник підвищення їх економічної ефективності. Підкреслюється, що сучасне аграрне виробництво функціонує в умовах високої конкуренції, нестабільності ринків та швидкої зміни споживчих уподобань, що зумовлює необхідність формування дієвої маркетингової та збутової політики. Особливу увагу приділено ролі маркетингу у створенні доданої вартості, формуванні позитивного іміджу підприємства, розширенні ринків збуту та зміцненні конкурентоспроможності. Визначено основні напрями розвитку маркетингової діяльності аграрних підприємств: вивчення попиту та поведінки споживачів, формування цінової політики, застосування цифрових комунікацій, інтернет-маркетингу та електронної комерції. Проаналізовано значення ефективної збутової діяльності, яка забезпечує реалізацію продукції за конкурентними цінами, своєчасне отримання доходу та підвищення рентабельності виробництва. Наголошується, що поєднання традиційних каналів збуту із сучасними онлайн-платформами створює додаткові можливості для виходу аграрних підприємств на міжнародні ринки. Обґрунтовано необхідність удосконалення маркетингово-збутових стратегій з урахуванням глобалізаційних викликів, кліматичних змін, зростання вимог споживачів до екологічності та якості продукції. Встановлено, що інтеграція сучасних маркетингових інструментів у систему управління аграрними підприємствами дозволяє оптимізувати використання ресурсів, підвищити продуктивність праці та зміцнити економічну стійкість. Зроблено висновок, що маркетингово-збутова діяльність виступає не лише засобом забезпечення реалізації продукції, а й стратегічним інструментом розвитку аграрних підприємств, який визначає їхню ефективність, конкурентоспроможність і здатність до інноваційного зростання в умовах глобальних ринкових трансформацій.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ СТВОРЕННЯ ГНУЧКОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНО-КОНСТРУКТОРСЬКОЇ ВИРОБНИЧОЇ СИСТЕМИ (ГІКВС)

2025-12-31T06:40:24+02:00

Анотація. У статті розглянуто теоретико-методологічні та прикладні аспекти моделювання організаційно-економічної трансформації конструкторської діяльності в умовах діджиталізації промислових підприємств. Визначено ключові тенденції переходу від традиційних підходів проектування до цифрово-інтелектуальних систем, заснованих на інтеграції CAD/CAE/CAM-технологій, штучного інтелекту, цифрових двійників та хмарних платформ. Запропоновано концептуальну модель трансформації конструкторської діяльності, яка відображає взаємозв’язок між рівнем цифрової зрілості підприємства, структурою управління проєктами, компетенціями персоналу та ефективністю інноваційних процесів. Розроблена модель дозволяє оцінювати економічний ефект від впровадження цифрових технологій за показниками скорочення тривалості конструкторського циклу, зниження витрат на розробку та підвищення якості виробів.Проведене моделювання підтверджує, що цифровізація забезпечує не лише технічну модернізацію процесу проєктування, але й формує нові організаційно-економічні механізми управління знаннями, колаборацією та інноваціями.Результати можуть бути використані для формування стратегій розвитку інженерних підрозділів, побудови цифрових платформ конструкторської діяльності та обґрунтування напрямів інвестицій у технології Industry 4.0.

ВИЗНАЧЕННЯ ВПЛИВУ РОЗМІРУ АКТИВІВ ПІД ЧАС ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА ЕКОНОМІЧНУ ЕФЕКТИВНІСТЬ БАНКІВ

2025-12-31T06:49:14+02:00

Анотація. У цьому дослідженні розглядається вплив розміру активів на ефективність ініціатив з цифрової трансформації в китайських комерційних банках. Об'єктом дослідження є процес цифрової трансформації та аналіз фінансових показників банків.

Незважаючи на значні інвестиції в цифрові технології в банківському секторі, результати трансформації демонструють значну неоднорідність, що спонукає до дослідження інституційних характеристик, які впливають на ефективність. Використовуючи відкриті дані китайських комерційних банків, класифікованих за розміром активів. У цьому дослідженні застосовуються регресійні моделі з фіксованими ефектами для аналізу взаємозв'язку між інтенсивністю цифрової трансформації та рентабельністю власного капіталу. Цифрова трансформація кількісно оцінюється за допомогою систематичного текстового аналізу річних звітів, що дозволяє скласти комплексний індекс, який відображає інтенсивність трансформації. Емпіричні результати показують, що, хоча цифрова трансформація загалом покращує результати діяльності банків, розмір активів значно впливає на цей взаємозв'язок. Великі банки (активи понад 2 трлн юанів, що еквівалентно 280,808 млрд доларів США) демонструють позитивний коефіцієнт трансформації 2,038, середні банки (300 млрд (42,121 млрд доларів США) – 2 трлн юанів (280,808 млрд доларів США)) демонструють ще сильніший коефіцієнт 4,584, тоді як малі банки (менше 300 млрд юанів (що відповідає менше 42,121 млрд доларів США)) демонструють негативний коефіцієнт – 0,122. Ці неоднорідні результати можна пояснити залежністю можливостей впровадження від ресурсів, оскільки більші установи мають переваги від ефекту масштабу, залучення кращих фахівців та комплексних систем впровадження. Це дослідження сприяє розвитку теорії стратегічної узгодженості, системи ІТ-можливостей та ресурсно-орієнтованих підходів, визначаючи розмір активів як критичний фактор успіху трансформації та надаючи практичні рекомендації керівникам банків та регуляторним органам щодо цифрових стратегій, що відповідають розміру активів.

УПРАВЛІНСЬКІ ПІДХОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ МЕХАНІЗМИ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

2025-12-31T07:19:17+02:00

Анотація. У статті досліджено організаційно-управлінські механізми реалізації стратегії розвитку водного господарства регіону в умовах децентралізації, кліматичних змін та зростання соціально-економічних ризиків. Обґрунтовано, що ефективне управління водними ресурсами на регіональному рівні потребує поєднання територіального та басейнового підходів, а також узгодження інтересів держави, органів місцевого самоврядування, бізнесу та основних груп водокористувачів. Розкрито роль організаційно-управлінського механізму як ключової складової регіонального організаційно-економічного механізму водного господарства, що забезпечує досягнення економічної, соціальної та екологічної ефективності використання водних ресурсів. Особливу увагу приділено проблемам управління водокористуванням у південних регіонах України в умовах обмеженості водних ресурсів, деградації та руйнування гідротехнічної інфраструктури, а також зростання антропогенного навантаження на водні екосистеми. Доведено доцільність посилення ролі регіонального рівня управління за умови збереження стратегічних і регуляторних функцій держави, що дозволяє підвищити адаптивність управлінських рішень до специфіки окремих територій. Запропоновано створення територіальних (басейнових) міжвідомчих органів управління водним господарством та розвиток кластерних структур водокористувачів як інструментів підвищення ефективності реалізації регіональних стратегій розвитку. Обґрунтовано, що кластерний підхід у сфері водного господарства сприяє концентрації ресурсів, залученню інвестицій, впровадженню інноваційних технологій, відновленню зрошення та зміцненню продовольчої безпеки регіонів. Сформульовано основні умови створення водогосподарських кластерів, визначено їх переваги, потенційні обмеження та ризики функціонування. Практичне значення результатів полягає у можливості їх використання органами державної влади та місцевого самоврядування при розробленні й реалізації стратегій розвитку водного господарства регіонів.

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПРОЦЕСІВ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ

2025-12-31T07:26:42+02:00

Анотація. У статті здійснено теоретичне узагальнення підходів до визначення сутності та еволюції процесів діджиталізації в економіці. Проаналізовано наукові концепції діджиталізації як технологічного, організаційно-економічного та соціально-інституційного феномена. Показано, що діджиталізація еволюціонувала від інструментальної автоматизації окремих бізнес-процесів до системної трансформації моделей створення вартості, управління та взаємодії економічних агентів. Обґрунтовано доцільність розгляду діджиталізації як багаторівневого процесу, що поєднує цифрові технології, платформні рішення, дані та штучний інтелект. Запропоновано узагальнену періодизацію еволюції діджиталізації та визначено ключові теоретичні підходи до її трактування. Отримані результати представляють наукову новизну в економічній теорії та можуть бути використані для подальших досліджень впливу діджиталізації на організаційно-економічну діяльність підприємств і формування політики цифрового розвитку.