Загальнодержавний науково-виробничий та інформаційний журнал «Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит»

РОЛЬ КРАУДСОРСИНГУ У СТВОРЕННІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОДУКТІВ У БІЗНЕСІ

2025-02-16T09:11:26+02:00

Анотація. У статті досліджено роль краудсорсингу як інструменту створення інноваційних продуктів у бізнесі. Автор аналізує сучасні підходи до організації краудсорсингових платформ та їхнього впливу на ефективність бізнес-процесів. Виявлено основні переваги використання краудсорсингу, серед яких доступ до глобального експертного потенціалу, зниження витрат на розробку, прискорення впровадження інновацій та підвищення якості управлінських рішень. Розглянуто виклики, які супроводжують впровадження краудсорсингових ініціатив: організаційним труднощам, питанням контролю якості ідей, інтеграції результатів у внутрішні процеси компаній, а також захисту конфіденційної інформації.

У статті обґрунтовано значення краудсорсингу для підвищення конкурентоспроможності підприємств, особливо в умовах цифровізації економіки та глобалізації ринків. Досліджено можливості інтеграції краудсорсингу в різні галузі бізнесу та оцінено його вплив на формування інноваційної культури. Аналіз прикладів використання краудсорсингових платформ, таких як LEGO Ideas і ініціативи NASA, підтверджує їх ефективність у генерації та впровадженні новаторських ідей.

Зроблено висновок, що краудсорсинг не лише сприяє створенню інноваційних продуктів, а й формує нові моделі взаємодії бізнесу із суспільством, відкриваючи перспективи для сталого розвитку підприємств.

МОДЕЛЮВАННЯ ОЦІНКИ ПІДПРИЄМСТВ ІНТЕРНЕТ-ТОРГІВЛІ НА ЗАСАДАХ ЦІЛЬОВОЇ СОБІВАРТОСТІ І ЦІНИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ

2025-02-16T05:43:31+02:00

Анотація. У статті досліджено підходи до оцінки діяльності підприємств інтернет-торгівлі на основі принципів цільової собівартості та ціноутворення інноваційної продукції. Розглянуто проблеми, пов’язані з управлінням витратами та формуванням цінової політики у цифровому середовищі, що характеризується високою динамікою ринку та інтенсивною конкуренцією. Запропоновано методологію моделювання, яка дозволяє інтегрувати управління собівартістю та ціноутворенням у єдину систему, що сприяє підвищенню ефективності прийняття рішень і забезпечує конкурентоспроможність підприємств. Основна увага приділена адаптивним моделям, які враховують специфіку інноваційної продукції, потреби споживачів та зміни ринкових умов. Результати дослідження демонструють доцільність використання цільової собівартості як інструменту управління витратами, а також обґрунтованість застосування диференційованого підходу до ціноутворення на основі інноваційного потенціалу продукції. Практична значущість запропонованих моделей полягає у можливості їх застосування для розробки стратегій оптимізації витрат і підвищення прибутковості підприємств інтернет-торгівлі.

ПРОЦЕСИ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ І ЦІНИ ІННОВАЦІЙНОЇ ПРОДУКЦІЇ В СИСТЕМІ ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

2025-02-16T06:27:10+02:00

Анотація. У статті досліджено ключові аспекти формування собівартості та ціноутворення інноваційної продукції в умовах сучасної економіки. Розглянуто специфіку витрат, пов’язаних із розробкою, впровадженням і виробництвом інноваційної продукції, а також їхній вплив на загальну економічну ефективність діяльності підприємства. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між собівартістю, ціною і конкурентоспроможністю інноваційної продукції. Визначено основні фактори, які впливають на цінову політику підприємства, зокрема: витрати на дослідження та розробки (R&D), масштаб виробництва, доступ до ресурсів та рівень технологічного розвитку. Стаття акцентує на важливості інтеграції інновацій у бізнес-процеси підприємства для досягнення його стратегічних цілей. Окремо розглянуто методи економічної оцінки ефективності інноваційної діяльності, що включають аналіз витрат, прибутковості та довгострокового впливу на ринкові позиції підприємства. Доведено, що процеси формування собівартості і ціни науково-технічної продукції прямо впливають на рівень ефективності виробничо-комерційної діяльності промислового підприємства.

РОЗРОБКА ПІДХОДІВ І МОДЕЛЕЙ ДЛЯ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ПЛАТФОРМ В ОРГАНІЗАЦІЇ І УПРАВЛІННІ МСП

2025-02-16T06:45:03+02:00

Анотація. МСБ становить значну частину економіки багатьох країн, включаючи Україну, і його цифровізація може значно вплинути на економічне зростання. Постановка проблеми враховує як теоретичних, так і практичних аспектів, оскільки вони взаємопов’язані у вирішенні завдання підвищення ефективності цифрових трансформацій у секторі МСБ. В статті зазначено, що проблема полягає у недостатній ефективності використання цифрових платформ малим та середнім бізнесом (МСБ) для організації та управління, що може бути пов'язано з низкою факторів. Запропоновано теоретичні підходи і практичні моделі, які дозволяють оцінювати ефективність цифрових платформ. Наприклад, моделі, які враховують особливості МСБ, специфіку галузі та масштаби діяльності. Досліджено вплив цифровізації на бізнес. Запропоновано підходи до аналізу впливу цифрових платформ на продуктивність, взаємодію з клієнтами, логістику, фінанси тощо. Виявлено та систематизовано закономірності у використанні цифрових платформ. Розроблено та розкрито сутність моделей аналізу ефективності цифрових платформ та визначено їх ключові компоненти. Розглянуто системи, які мають інтуїтивний інтерфейс та автоматизують рутинні процеси, допомагають менеджерам з продажу приділяти більше часу клієнтам, а не адмініструванню даних. Обґрунтовано механізми прискорення цифрової трансформації та запропоновано технології, які знижують бар’єри на шляху до цифровізації.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ МАРКЕТ-ФОРСАЙТУ В ІТ-СФЕРІ

2025-02-16T07:00:51+02:00

Анотація. У статті розглянуто методологічні підходи до і трансформації форсайт-технологій у стратегічний маркетинг. Зазначено, що форсайт-методи останнім часом активно використовуються для прогнозування майбутніх тенденцій і розробки стратегій в умовах невизначеності. Стратегічний маркетинг при цьому виконує свої задачі, які знаходяться на стику майбутніх тенденцій. Маркетингова стратегія – це середньо- та довгострокові рішення, які охоплюють елементи комплексу маркетингу продукт, ціну, місце та просування. В умовах стрімких зрушень економіки для утримання своєї конкурентоспроможності підприємствам цього недостатньо. Потрібна додаткова інформація щодо технологічного прогнозу на середньо- та віддалену перспективу. Сьогодня у певній частині цю задачу вирішують форсайт методи, але комплексної методики стратегічного підходу, який допомагає виробничим підприємствам випереджати технологічні тренди, формувати нові ринки та адаптувати продукти до потреб майбутнього не створено. Для вирішення цієї задачі в статті запропоновано новий бренд- «маркет-форсайт». Цей бренд побудовано на проактивному підході до виявлення майбутніх тенденцій і змін на ринку та реагування на них. Його сутність полягає у використанні ретроспективних точок прогнозу з баченням експертів щодо динаміки і напрямів розвитку технологій, що нас цікавлять, на перспективу до 30 років. Прогноз щорічно уточняються. Такий підхід надає можливість максимально уникнути ризиків, які виникають у зовнішньому середовищі під впливом технологічних, економічних, політичних та інших ринкових факторів. На відміну від існуючих методів розробки стратегії формування портфелю інновацій, підхід, який пропонується, передбачає використання процедур попереднього прогнозування ефективності інноваційних технологій, що потенційно можуть бути занесені до портфелю інновацій виробничої бази підприємства, на основі інтегрованої імітаційної моделі формування довгострокового прогнозу поведінки ринку виробничих технологій. Процес трансформації підприємства внаслідок впровадження маркет-форсайту потребує переналаштування структури та системи управління, тому потрібна ревізія та оптимізація всіх бізнес-процесів. В роботі запропоновано певними етапами цього процесу. Таким чином, новий бренд може побудувати сильну і ефективну стратегію.

ІНТЕГРАЦІЯ ЦИФРОВИХ ФІНАНСОВИХ АКТИВІВ У РОЗРАХУНКОВО-ПЛАТІЖНУ СИСТЕМУ ТА ЗАПОБІГАННЯ МОЖЛИВИХ РИЗИКІВ (ПРОГНОЗНІ ПІДХОДИ)

2025-02-16T07:47:09+02:00

Анотація. Стаття присвячена аналізу очікувань щодо інтеграції цифрових фінансових активів у розрахунково-платіжну систему та запобігання можливих ризиків. Зазначено, що експерти та аналітики стверджують, що до 2030 року можна очікувати створення інтегрованої фінансової системи, де цифрові активи (CBDC, стейблкоїни, токенізовані активи) співіснують із традиційними фінансовими інструментами. Це означає, що цифрова гривня може стати важливим елементом цієї екосистеми. Експерти також стверджують, що до 2030 року можна очікувати створення інтегрованої системи, де цифрові активи співіснують із традиційними фінансами. На основі аналізу досліджень і останніх публікацій на цю тему розроблено можливі сценарії розвитку подій. Підтверджено, що єдиною спільною рисою електронних грошей та криптовалюти є їх цифровий вигляд, отже, поняття криптовалюти не можна ототожнювати з електронними грошима. Спираючись на чисельні прогнози зазначено, що до 2030 року можна очікувати створення інтегрованої фінансової системи, де цифрові активи (CBDC, стейблкоїни, токенізовані активи) співіснують із традиційними фінансовими інструментами. Представлено авторське бачення, як це може виглядати. Інтегрована фінансова система - це фінансова екосистема, в якій традиційні фінансові установи (банки, платіжні системи, регулятори) взаємодіють із цифровими активами через єдині інфраструктури. Наведено складові цієї системи та їх характеристику. Виділено державну та криптовалютну економіки як окремі суб'єкти, зазначено що вони можуть взаємодіяти за федеративним принципом. Надано характеристику цим принципам, переваги та недоліки обох економік. Зроблено висновок, що криптовалюти на порядок ефективніші, ніж традиційні банки, але їх проблема – відсутність легального статусу в більшості країн. Запропоновано варіанти поєднання інтересів крипто-спільноти та регуляторів. Зроблено висновок, що держави можуть визнати криптоекономіку, але дозволити їй існувати паралельно, а криптокомпанії можуть погодитися на часткове регулювання в обмін на легалізацію. Розроблено схему запобігання можливих ризиків.

ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

2025-02-16T08:16:37+02:00

Анотація. У статті досліджено інструменти державної політики, спрямовані на стимулювання сталого розвитку, що є одним із найважливіших пріоритетів сучасного суспільства. Глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, вичерпання природних ресурсів та зростання соціальної нерівності, потребують комплексних підходів, які здатні збалансувати економічний, екологічний та соціальний виміри розвитку. Особлива увага приділяється аналізу фінансових (субсидії, податкові пільги, "зелені" облігації), регуляторних (норми, стандарти, екологічні податки) та інформаційних (освітні кампанії, просування екологічної свідомості) інструментів. У статті наводяться приклади успішного впровадження цих інструментів у різних країнах світу, аналізуються їхні переваги та недоліки. Показано, що фінансові інструменти забезпечують стимулювання інвестицій у "зелені" технології, тоді як регуляторні механізми сприяють швидкому зменшенню шкідливих впливів на довкілля. Інформаційні інструменти, у свою чергу, формують довгострокову екологічну свідомість та підвищують підтримку сталого розвитку серед населення. Ці інструменти дозволяють забезпечити перерозподіл ресурсів, стимулювати інновації, змінювати поведінку економічних суб’єктів та підвищувати рівень екологічної обізнаності населення. Проте, ефективність державних інструментів суттєво залежить від їхньої відповідності реаліям конкретної країни, рівня координації між секторами та здатності адаптуватися до динамічних змін у глобальному середовищі. У ході дослідження виявлено ключові виклики у впровадженні інструментів сталого розвитку, зокрема обмежене фінансування, опір бізнесу через додаткові витрати, а також низький рівень обізнаності населення про важливість сталого розвитку. Запропоновано низку рекомендацій щодо удосконалення державної політики, серед яких: інтеграція різних типів інструментів, посилення моніторингу ефективності політики та розширення міжнародної співпраці. Результати дослідження можуть бути корисними для розробників політики, науковців та практиків, які працюють у сфері екологічної економіки, соціального розвитку та управління природними ресурсами. Стаття робить внесок у теоретичний і практичний дискурс щодо підвищення ефективності державних стратегій сталого розвитку.

УПРАВЛІННЯ ЗБУТОВОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ В СИСТЕМІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

2025-02-16T08:33:22+02:00

Анотація. Стаття присвячена дослідженню процесу управління збутовою діяльністю в системі інноваційного розвитку аграрних підприємств.

Визначено, що управління збутовою діяльністю є стратегічно важливим елементом функціонування аграрних підприємств. Воно безпосередньо впливає на прибутковість, конкурентоспроможність і стійкість підприємства в умовах динамічного ринкового середовища.

Встановлено, що інноваційний розвиток аграрних підприємств передбачає впровадження сучасних цифрових технологій, автоматизацію процесів, розвиток електронної комерції, використання CRM-систем та аналітичних інструментів для прогнозування попиту і оптимізації збуту.

Доведено, що ефективна система управління збутовою діяльністю охоплює планування, організацію, контроль та аналіз збутових процесів. Вона повинна інтегрувати маркетингові інструменти, логістику та управління відносинами з клієнтами.

ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ЛОГІСТИКИ ПРОДУКТІВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЗА УМОВ ВОЄННОЇ ЕКОНОМІКИ

2025-02-16T08:51:40+02:00

Анотація. Життєво важливе джерело їжі, аграрна сфера забезпечує продуктами харчування всю планету. Зі зростанням чисельності населення збільшується і попит на продовольство, що підкреслює необхідність стабільного розвитку сільського господарства для гарантування достатніх його обсягів. Більше того, аграрний сектор є вагомою складовою валового внутрішнього продукту (ВВП) багатьох держав, особливо тих, що розвиваються. Сільське господарство - це мільйони робочих місць по всьому світу, особливо у сільській місцевості. Аграрна галузь не тільки безпосередньо створює робочі місця, але й стимулює зайнятість у супутніх сферах, таких як транспортування, логістичні послуги, переробна промисловість та сфера торгівлі. Чимало країн, включаючи Україну, є потужними експортерами аграрної продукції, що забезпечує значний приплив валютних коштів. Аграрний сектор забезпечує сировинною базою численні галузі промисловості, зокрема харчову, легку, фармацевтичну та біопаливну. Крім того, сільське господарство є плацдармом для впровадження інновацій, що стимулює розвиток передових технологій, таких як прецизійне землеробство, біотехнологічні рішення, автоматизація та використання безпілотних літальних апаратів. В умовах воєнної економіки забезпечення ефективної логістики аграрної продукції потребує значних зусиль для адаптації до нових обставин. Ключовими факторами успіху в таких умовах є гнучкість, оперативне реагування на мінливу ситуацію та здатність до оптимізації лостичних ланцюжків з урахуванням підвищених ризиків. Компаніям необхідно активно досліджувати альтернативні транспортні маршрути, диверсифікувати джерела постачання, інвестувати в інноваційні технологічні рішення та використовувати всі доступні можливості для пристосування до нових економічних та безпекових умов. Адаптація стратегій міжнародної лостики в умовах воєнного часу вимагає гнучкості, впровадження інновацій та тісної взаємодії між державами, підприємствами та міжнародними інституціями. Використання цифрових технологій та розвиток партнерських ініціатив є ефективними інструментами для мінімізації логістичних ризиків, гарантування продовольчої безпеки та забезпечення стабільності поставок у нестабільних умовах. Це дає змогу зменшити залежність від традиційних логістичних каналів та підвищити стійкість аграрного сектора до кризових явищ. Отже, міжнародна логістика є незамінним елементом стабільності постачань в аграрному секторі, оскільки вона забезпечує своєчасність, оптимізує витрати, мінімізує ризики та гарантує відповідність міжнародним стандартам якості. Як наслідок, ефективна міжнародна логістика сприяє зміцненню глобальної продовольчої безпеки, даючи можливість підтримувати стабільні поставки сільськогосподарської продукції навіть у складних ситуаціях та за умов різких ринкових коливань.