Загальнодержавний науково-виробничий та інформаційний журнал «Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит»

ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДЕЛЕЙ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Ю.А. Береза — 2025-05-05

Анотація. У дослідженні проаналізовано сучасні тенденції та виклики цифрової трансформації корпоративного управління, зумовлені широким впровадженням Big Data, хмарних обчислень, блокчейну, штучного інтелекту й гнучких методів. Проведено огляд публікацій і звітів провідних консалтингових компаній, що підтверджують здатність цих технологій оптимізувати бізнес-процеси, пришвидшувати ухвалення рішень і підвищувати ефективність, водночас наголошуючи на ризиках у сфері кібербезпеки, браку кваліфікованих кадрів та складнощах інтеграції систем. Запропоновано модель синергії ключових чинників і рекомендацій, яка поєднує впровадження інновацій, розвиток управлінських компетенцій, формування гнучких структур і посилення клієнтоорієнтованості. Використання цієї моделі дає змогу гармонізувати технологічні переваги з організаційними інтересами, сприяючи сталому розвитку й підвищенню ефективності корпоративного управління.

ВПЛИВ ЛОГІСТИЧНИХ ПОРУШЕНЬ НА ЦІНОВУ АСИМЕТРІЮ АГРОПРОДУКЦІЇ ТА ШЛЯХИ ЇЇ МІНІМІЗАЦІЇ

А.В. Бондар — 2025-05-05

Анотація. Сучасний стан агропродовольчого ринку України демонструє низку глибоких викликів, пов’язаних із недосконалістю логістичної інфраструктури, нестабільністю транспортування продукції та нерівномірним доступом виробників до основних ринків збуту. Як наслідок, спостерігається явище цінової асиметрії – ситуація, коли агровиробники в регіонах із слабко розвиненою логістикою змушені реалізовувати продукцію за нижчими цінами порівняно з тими, хто має доступ до сучасних елеваторів, транспортних вузлів або експортної інфраструктури. В умовах загострення глобальної конкуренції та зростання вимог до якості аграрної продукції, проблема логістичних бар’єрів набуває не лише економічного, а й соціального характеру. Логістика відіграє вирішальну роль у формуванні кінцевої ціни продукції, впливає на швидкість доставки, зниження собівартості та ефективність використання ресурсів. Завдяки впровадженню сучасних логістичних рішень збільшується вантажопідйомність, скорочуються витрати на транспортування, оптимізуються розподільчі мережі. Усе це створює передумови для зростання економічної ефективності підприємств та підвищення доступності продукції для споживача. Розуміння ключових факторів, що формують логістичні витрати, дозволяє аграрним компаніям приймати більш обґрунтовані управлінські рішення, які сприяють зниженню загальних витрат і підвищенню конкурентоспроможності. Транспортна логістика безпосередньо впливає на структуру ціни продукції, закупівельну вартість та фінальну вартість на ринку. Саме тому важливим завданням є адаптація логістичних стратегій підприємств до зовнішніх викликів та ефективне реагування на зміни по всьому логістичному ланцюжку. Варто підкреслити, що кожен елемент логістики – від витрат на транспортування й зберігання до рівня цифровізації ланцюгів постачання – має прямий вплив на кінцеву ціну, яку сплачує споживач. Результати досліджень свідчать про необхідність системного підходу до логістики в агросекторі. Доцільно зосередити увагу на розвитку регіональних ланцюгів постачання, впровадженні цифрових рішень, модернізації транспортної інфраструктури та підвищенні ефективності логістичних операцій. Це сприятиме мінімізації регіональної цінової асиметрії та створенню передумов для сталого розвитку аграрного сектору. Підприємства, які вдосконалюють свої логістичні процеси, отримують значні переваги у вигляді зниження витрат, збереження прибутковості та підтримки конкурентних цін. Зниження логістичних викривлень та цінової асиметрії є ключовим чинником забезпечення продовольчої безпеки, підвищення експортного потенціалу та покращення добробуту сільських громад.

ІНСТИТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ

І.Г. Бузецький — 2025-05-05

Анотація. У статті досліджено інституційні засади розвитку людського капіталу в умовах децентралізації в Україні, яка з 2014 року супроводжується глибинними змінами у сфері публічного управління. Розкрито значення ефективного інституційного середовища для формування людського капіталу через забезпечення рівного доступу до якісної освіти, охорони здоров’я, соціальних та культурних послуг. Обґрунтовано, що розширення повноважень територіальних громад та фінансова децентралізація створюють нові можливості для управління розвитком людського капіталу на місцевому рівні. Водночас виявлено низку бар’єрів: нормативну незавершеність, кадрову нестачу, нерівність ресурсного забезпечення та слабку цифрову інфраструктуру. Проаналізовано міжнародний досвід (Польща, країни ЄС), який підтверджує ефективність локалізованих моделей розвитку. Запропоновано п’ять напрямів посилення інституційної спроможності громад, зокрема розвиток кадрів, нормативне вдосконалення, фінансове вирівнювання та партнерства з науковими й освітніми установами

ТЕНДЕНЦІЇ, ВИКЛИКИ ТА ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ДОДАНОЇ ВАРТОСТІ ЯК ЧИННИКИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЇ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

І.О. Бунєєв — 2025-05-05

Анотація. Першочерговість питання розвитку агропідприємств на основі адаптивних стратегій ризик-менеджменту зумовлена необхідністю відходу від сировинної моделі економіки та інтеграції у глобальні ланцюги створення вартості. Ефективне управління ризиками в контексті створення доданої вартості є ключовим для забезпечення конкурентоздатності та успішного функціонування підприємств агропромислового сектору в сучасних умовах.

Розглянуто передумови розвитку ризик-менеджменту в даному кластері за період 2018–2020 рр. Доведено, що євроінтеграція стала поштовхом до модернізації кластеру підприємств агропромислового виробництва в Україні щодо питань торгівлі, якості продукції, забезпечення безпеки та прозорості. Хоча не всі підприємства витримали цей виклик, ті, хто зміг адаптуватися, отримали стабільний ринок, довіру та прибуток. Обґрунтовано узагальнену схему ланцюгів створення доданої вартості, чинники та наслідки для підприємств. З’ясовано, що глибше залучення підприємства в подальші етапи виробництва та переробки потенційно збільшує додану вартість і прибутковість, проте одночасно зростають і пов'язані з цим ризики та вимоги до ефективного управління.

РОЛЬ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ У ЗМЕНШЕННІ ЦІНОВОЇ АСИМЕТРІЇ НА РИНКУ ТВАРИННИЦЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

М.М. Кальченко — 2025-05-05

Анотація. Метою статті є дослідження особливостей прояву цінової асиметрії на ринку тваринницької продукції та визначення інструментів державного регулювання щодо її усунення з метою забезпечення економічної рівноваги, справедливого ціноутворення та підвищення ефективності функціонування аграрного сектору. У статті досліджено природу, масштаби та наслідки цінової асиметрії на ринку тваринницької продукції, що є однією з ключових проблем ефективного функціонування аграрного сектору України.

Проаналізовано нерівномірний розподіл фінансових ресурсів між учасниками агропродовольчого ланцюга – від виробників сировини до роздрібних продавців – та встановлено, що основна частина прибутку зосереджується у переробних підприємств і посередників, у той час як виробники сировини залишаються у фінансово вразливому становищі.

Виділено основні чинники, що спричиняють цінову асиметрію, серед яких: нерівний доступ до інформації, монопольне становище окремих суб’єктів, сезонні коливання, транспортні витрати, регуляторні диспропорції тощо. Підкреслено, що така диспропорція стримує розвиток тваринництва, знижує інвестиційну привабливість галузі та формує ризики для продовольчої безпеки.

Акцентовано увагу на необхідності державного регулювання з метою усунення цінової асиметрії та відновлення економічної рівноваги та запропоновано комплекс інструментів впливу, включаючи цінове регулювання, субсидування, обмеження торговельних націнок, інформаційне забезпечення та розвиток логістичної інфраструктури.

На основі аналізу досвіду ЄС щодо підтримки цінового паритету та адаптація індикативного планування до умов України обґрунтовано, що ефективна державна політика повинна бути спрямована на підтримку малих і середніх виробників, стимулювання кооперації, модернізацію виробництва та забезпечення доступу до ринку. Запропоновано напрями вдосконалення державної підтримки з урахуванням міжнародного досвіду та сучасних викликів аграрного розвитку: запровадження системи електронного моніторингу цін, розвиток горизонтальної та вертикальної кооперації, антимонопольне регулювання.

ОПТИМІЗАЦІЯ ВИТРАТ У БУДІВНИЦТВІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ: ПРАКТИЧНІ РІШЕННЯ

Р.Р. Лобай — 2025-05-05

Анотація. В роботі розглядаються практичні рішення для оптимізації витрат на будівництво сільськогосподарських підприємств, зосереджуючись на технологічних досягненнях, стійких практиках і стратегічному плануванні, що надасть уявлення про те, як ці підходи можна застосувати для досягнення економічно ефективних та екологічно відповідальних будівельних проєктів. Будівництво сільськогосподарських підприємств є складним процесом, який передбачає значні фінансові вкладення. Оскільки сільськогосподарський сектор продовжує розвиватися, оптимізація витрат на етапі будівництва має вирішальне значення для забезпечення довгострокової стійкості та прибутковості цих підприємств. Ефективне управління витратами не тільки допомагає зменшити початкові витрати, але й підвищує операційну ефективність, дозволяючи сільськогосподарським підприємствам залишатися конкурентоспроможними на ринку, що швидко змінюється. В останні роки з’явилися інноваційні стратегії та технології для вирішення завдань оптимізації витрат у сільськогосподарському будівництві. До них належать впровадження технологій точного землеробства, використання відновлюваних джерел енергії та впровадження передових систем управління будівництвом. Інтегруючи ці рішення, сільськогосподарські підприємства можуть мінімізувати відходи, оптимізувати процеси та створити більш ефективні об’єкти, які підтримують практику сталого ведення сільського господарства. Оптимізація витрат у будівництві аграрних підприємств є багатофакторним процесом, що включає впровадження інноваційних технологій, ефективне управління ресурсами та модернізацію логістики. Для ефективного розвитку підгалузей необхідні технічно оснащені об'єкти АПК, тому важливо адекватно оцінювати технології та матеріали, що застосовуються під час будівництва, реконструкції та модернізації інфраструктури. Використання сучасних будівельних матеріалів, автоматизація процесів та впровадження енергозберігаючих рішень дозволяє значно зменшити фінансові витрати без втрати якості будівництва. Врахування цих аспектів сприятиме сталому розвитку аграрного сектору та підвищенню конкурентоспроможності підприємств.

ІНТЕГРАЦІЯ СИСТЕМ УПРАВЛІННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВОЮ БЕЗПЕКОЮ В МЕНЕДЖМЕНТ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Р.А. Надьон — 2025-05-05

Анотація. В умовах сучасних трансформацій в аграрному секторі України зростає значення організаційно-правової безпеки як одного з ключових факторів стабільного функціонування підприємств. Загрози економічного, правового, організаційного та інформаційного характеру, а також вплив зовнішньополітичної нестабільності й дефіцит ефективних механізмів правового захисту, формують потребу в інтеграції систем безпеки в стратегічне управління аграрними підприємствами. Зазначено, що керівництво аграрних підприємств, що динамічно розвиваються, цілком розуміє необхідність вживання спеціальних заходів, спрямованих на контроль майна та забезпечення безпеки ведення бізнесу. Дослідження має на меті формування комплексної моделі управління, яка дозволить своєчасно і ефективно ідентифікувати, попереджувати та мінімізувати правові, організаційні та репутаційні ризики, сприяти стабільності функціонування підприємств та підвищенню їх конкурентоспроможності. Забезпечення організаційно-правової безпеки передбачає формування системи управління, яка здатна своєчасно виявляти та нейтралізувати ризики, що загрожують безперервності виробничого процесу, збереженню активів та дотриманню правових норм. Наголошено що інтеграція таких систем у загальний менеджмент підприємства сприяє зміцненню його конкурентоспроможності, зниженню витрат на юридичні та адміністративні суперечки, покращенню взаємодії з державними структурами, контрагентами і працівниками. Інтеграція систем управління організаційно-правовою безпекою в сільськогосподарські підприємства дає численні переваги, які підвищують як ефективність роботи, так і дотримання нормативних вимог. Ці системи забезпечують всебічну структуру, яка оптимізує процеси, гарантуючи, що сільськогосподарські операції відповідають національним і міжнародним нормам, що має вирішальне значення в середовищі, яке характеризується суворими стандартами безпеки харчових продуктів. Зазначено що впровадження мережевої структури управління допоможе подолати розрив між державним управлінням та організаційними потребами, що зрештою призведе до більш стійких практик сільськогосподарської безпеки.

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОБ’ЄДНАНЬ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА

О.О. Сукачев — 2025-05-05

Анотація. На сучасному етапі особливої актуальності набуває розбудова цілісної системи організаційної культури в аграрних підприємствах та об’єднаннях. В агропромисловому виробництві, де велике значення мають командна взаємодія, довіра, адаптація до змін та інноваційність, роль організаційної культури зростає, тому управління її розвитком – ключ до довгострокового успіху, особливо у великих аграрних об’єднаннях та кооперативах.

Метою публікації є оцінка теоретичних і методичних та практичних підходів до управління розвитком організаційної культури підприємств та об’єднань агропромислового виробництва за сучасних умов.

В статі досліджуються питання формування і управління розвитком організаційної культури підприємств аграрної сфери. Визначено сутність поняття «організаційна культура» та його базові складові. Обґрунтовано, що для аграрних підприємств та об’єднань управління організаційною культурою – це ключовий інструмент для адаптації підприємств до викликів. Визначені функції та принципи організаційної культури аграрних підприємств. Доведено, що відсутність сформованої культури призводить до зниження професійного іміджу організації, втрати корпоративної ідентичності та зменшення мотивації персоналу до продуктивної праці. Запропоновані заходи, які спрямовані на чітке розуміння процесу формування організаційної культури на підприємстві, його конкретизацію та графічну візуалізацію елементів, які входять до складу організаційної структури суб’єкта господарювання.

Створення ефективної організаційної культури та її інтеграція в управлінську діяльність підприємства дозволяє вивести аграрне підприємство або об’єднання на якісно новий рівень розвитку, що, у свою чергу, забезпечує суттєве підвищення ефективності менеджменту та управління персоналом – однієї з ключових складових діяльності сучасних підприємств.

ЦИРКУЛЯРНА ЕКОНОМІКА ЯК ОСНОВА ІННОВАЦІЙНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

С.В. Сусліков — 2025-05-05

Анотація. Метою статті є з’ясування того, наскільки концепція циркулярної економіки (ЦЕ) виступає визначальним чинником інноваційної трансформації підприємств у постіндустріальній економіці, а також виявлення основних драйверів її впровадження. Методичну основу дослідження становлять: бібліометричний аналіз 3 278 документів бази Scopus за 1990-2021 рр. із використанням комбінованої пошукової формули TITLE-ABS-KEY(circular AND economy OR circular AND economics);) кількісні методи оцінки циркулярності (Material Flow Analysis, ISO 14040 LCA, Material Circularity Indicator); побудова мереж у VOSviewer та регресійне моделювання у Python.

Результати підтверджують експоненційне зростання наукового інтересу до ЦЕ після 2015 року (середньорічний приріст > 70 %; R² =0,96), формування ядра публікацій у провідних журналах (Journal of Cleaner Production, Resources, Conservation & Recycling) та домінування Китаю й країн ЄС у географічній структурі досліджень. Тематичний дрейф ключових термінів від «waste management» до «business model innovation» і «digital twin» свідчить про зсув наукового фокуса від утилізаційної до стратегічно-управлінської парадигми. На основі інтеграції теоретичних і емпіричних результатів запропоновано концептуальну модель Circular Innovation Flywheel, яка описує шість фаз самопідсилюваного переходу підприємства до економіки замкненого циклу й формалізується логістичним рівнянням з параметрами r (інноваційна швидкість) та K (місткість ринку).

Наукова новизна роботи полягає у поєднанні масштабного бібліометричного аналізу з кількісною верифікацією технологічних та економічних показників циркулярності. Практичне значення результатів полягає у можливості використання моделі Flywheel як дорожньої карти для підприємств, що прагнуть інтегрувати принципи ЦЕ в контексті цифрової трансформації та післявоєнного відновлення.

ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ ЯК СКЛАДОВА СТРАТЕГІЇ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ АГРАРНОГО БІЗНЕСУ

Д.Г. Царенко — 2025-05-05

Анотація. Стаття присвячена дослідженню фінансових інструментів як складової стратегії ризик-менеджменту аграрного бізнесу.

Встановлено, що застосування фінансових інструментів у рамках стратегії ризик-менеджменту дозволяє суб’єктам агросектору не лише зменшити потенційні фінансові втрати, а й забезпечити передбачуваність доходів, стабільність функціонування та конкурентоспроможність на ринку.

Доведено, що такі інструменти, як ф’ючерси, опціони, свопи, аграрні розписки та страхування, мають значний потенціал для формування гнучких механізмів захисту від основних типів ризиків: цінових, фінансових, кліматичних та виробничих. Їх поєднання дозволяє створити комплексну систему управління ризиками, адаптовану до потреб конкретного агровиробника.

Визначено, що розвиток фінансових ринків, вдосконалення регуляторної бази та підвищення фінансової грамотності аграріїв є передумовами для ширшого впровадження цих інструментів у практику.

ОПТИМІЗАЦІЯ ЛОГІСТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У РАМКАХ РЕАЛІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВИХ СТРАТЕГІЙ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Р.А. Цикалюк — 2025-05-05

Анотація. Статтю присвячено вивченню аспектів логістичних процесів у рамках реалізації маркетингових стратегій на підприємствах. Мета статті полягає в аналізі, систематизації та узагальненні наявних підходів до оптимізації логістичних процесів у рамках реалізації маркетингових стратегій на підприємствах.

В статті ґрунтовно проаналізовано теоретико-методичні підходи до оптимізації логістичних процесів у контексті реалізації маркетингових стратегій підприємств. Проаналізовано підходи провідних зарубіжних вчених, що акцентують на важливості інтеграції логістичних та маркетингових процесів, зокрема у таких аспектах як планування каналів збуту, сервісне обслуговування, швидкість доставки та задоволення потреб цільового ринку. Також систематизовано підходи вітчизняних науковців, які розглядають логістику як активний елемент маркетингової діяльності, здатний забезпечити гнучке реагування підприємств на ринкові виклики. В дослідженні представлено концептуальні засади взаємодії логістики та маркетингу, що формують основу ефективного стратегічного управління в умовах глобалізації, цифрової трансформації та зростаючої конкуренції та обґрунтовано, що логістика повинна розглядатися не лише як операційна функція, а як стратегічний інструмент реалізації маркетингових завдань, спрямованих на створення споживчої цінності та підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Виявлено, що оптимізація логістичних процесів дозволяє підвищити рівень задоволеності споживачів, скоротити витрати, покращити ефективність розподілу продукції та зміцнити ринкові позиції підприємства. Дослідження досвіду компаній Amazon, Walmart та Procter & Gamble дозволило виявити сучасні практики цифровізації логістики, персоналізації сервісу, узгодження маркетингових та логістичних операцій через аналітику великих даних та інтегровані платформи управління. Особливу увагу приділено можливостям впровадження зазначених інструментів у діяльність українських підприємств.

Дослідження взаємодії логістики та маркетингу у межах стратегічного управління підприємством дозволило виявити ключові напрями підвищення ефективності бізнес-процесів. Автором запропоновано модель оптимізації логістичних процесів, що базується на синергії маркетингових і логістичних рішень, єдиній інформаційній інфраструктурі, використанні цифрових технологій та орієнтації на потреби споживача. Загалом дослідження показало, що стратегічна інтеграція логістики та маркетингу виступає критичним чинником успіху підприємств в умовах сучасного ринкового середовища.

КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ВІДТВОРЕННЯМ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

О.В. Шерстюк — 2025-05-05

Анотація. У сучасних умовах глобальних змін, нестабільності ринкового середовища та необхідності впровадження інновацій у сільське господарство питання стратегічного управління відтворенням виробничого потенціалу набуває особливої ваги. Ефективне функціонування аграрних підприємств потребує комплексного підходу для управління ресурсами, модернізації технологій та адаптації до економічних викликів. Розробка ефективних стратегій відтворення виробничого потенціалу сприятиме підвищенню конкурентоспроможності аграрного сектору, оптимізації використання ресурсів та забезпеченню продовольчої безпеки країни. Стратегічне управління відтворенням виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств є ключовим чинником забезпечення їхньої конкурентоспроможності та ефективного розвитку. Окрему роль відіграє державна підтримка та створення сприятливих умов для інвестицій у сільське господарство, що дозволяє забезпечити стабільність і прогнозованість розвитку галузі. Впровадження ефективних механізмів стратегічного управління сприятиме збалансованому розвитку аграрного сектора, покращенню фінансових показників підприємств і підвищенню їх адаптивності до змінних умов ринку. У сучасних умовах зростання глобальних викликів, таких як зміни клімату, обмеженість природних ресурсів та коливання ринкових цін, ефективне використання виробничих ресурсів набуває особливої актуальності. Стратегічне управління виробничим потенціалом сільськогосподарських підприємств передбачає збалансування внутрішніх можливостей із динамікою зовнішнього ринку при забезпеченні ефективного відновлення ресурсів. Цей процес потребує адаптації до специфічних для сектора викликів, таких як розширені виробничі цикли та зміни вимог ринку. Розвиток виробничого потенціалу сільськогосподарських підприємств повинен базуватися на інноваціях, ресурсоефективності, якісному управлінні та стратегічному плануванні. Саме комплексний підхід дозволить у довгостроковій перспективі забезпечити стабільний розвиток аграрного сектора та його конкурентоспроможність.