ГЕНЕЗИС ТА ЕВОЛЮЦІЯ ТЕОРІЙ ЕКОНОМІЧНОЇ АДАПТАЦІЇ В УМОВАХ СИСТЕМНИХ КРИЗ ТА ВОЄННИХ КОНФЛІКТІВ
DOI:
https://doi.org/10.20998/2313-8890.2026.04.10Ключові слова:
економічна адаптація, резильєнтність, полікризи, креативне руйнування, системний ризик, воєнний конфлікт, Build Back Better, децентралізація, інноваційний розвиток, еволюційна економікаАнотація
Анотація. Статтю присвячено комплексному дослідженню генезису та еволюції теоретичних підходів до економічної адаптації в умовах системних криз та воєнних конфліктів. Автор обґрунтовує парадигмальний перехід від класичних моделей «інженерної стійкості», орієнтованих на механічне повернення до стану рівноваги, до сучасної концепції «адаптивної резильєнтності». В основі останньої лежить здатність складних соціально-економічних систем не лише поглинати шоки, а й здійснювати структурну та інституційну трансформацію у відповідь на виклики «полікризи» — складного переплетення кліматичних, пандемічних, фінансових та воєнних збурень.
У роботі ретроспективно проаналізовано наукову думку від фізичної традиції XVII століття до екологічного повороту К. С. Холлінга (1973) та теорії «креативного руйнування» Й. Шумпетера. Доведено, що в умовах антропоцену та глобальної нестабільності 2024–2025 років адаптація виступає не як тимчасовий акт пристосування, а як безперервний процес «промислової мутації» та інноваційного оновлення. Особливу увагу приділено математичній формалізації системної чутливості та порівняльній характеристиці інженерного й екологічного підходів до стійкості.
Емпірична частина дослідження базується на унікальному кейсі України. Автор ідентифікує ключові чинники вітчизняної адаптивності: децентралізацію управління, мережеву структуру приватного сектору (зокрема вибуховий розвиток індустрії дронів) та високий рівень соціальної солідарності. Встановлено, що воєнний конфлікт стає точкою біфуркації, яка вимагає відмови від стратегій вузької економічної ефективності на користь максимізації надійності та створення системних буферів. Сформульовано концептуальні засади стратегії «Build Back Better» як єдиного шляху адаптації через повне переформатування економічного профілю держави. Обґрунтовано, що повоєнне відновлення має базуватися на принципах децентралізованої енергетики, циркулярної економіки та цифрової інтеграції в глобальні ланцюги створення вартості. Зроблено висновок, що адаптивна спроможність нації, побудована на горизонтальних зв'язках та технологічній спритності, є вирішальним фактором життєздатності держави в епіцентрі глобальних потрясінь.
Посилання
Holling C. S. (1973). Resilience and Stability of Ecological Systems. Annual Review of Ecology and Systematics, 4. 1–23. https://www.jstor.org/stable/2096802.
Martin R., Sunley P. (2015). On the notion of regional economic resilience: Conceptualization and explanation. Journal of Economic Geography, 15(1). 1–42. https://doi.org/10.1093/jeg/lbu015.
Schumpeter J. A. (2010). Capitalism, Socialism and Democracy (1st ed.). Routledge : https://doi.org/10.4324/9780203857090.
Aghion P., Howitt,P. (1998). Endogenous Growth Theory. MIT Press.
Dalio R. (2025). How countries go broke: The Big Cycle. Simon and Schuster. Retrieved from https://economicprinciples.org/downloads/How-Countries-Go-Broke.pdf.
Kalashnikova T. (2024). Doslidzhennia evoliutsii teorii rezylientnosti u zastosunku do terytorialnykh system [Research on the evolution of resilience theory as applied to territorial systems]. Demohrafiia ta sotsialna ekonomika, 58(4). 65–78. https://doi.org/10.15407/dse2024.04.065.
Heyets V., Burlay T., Blyzniuk V. (2026). Social Resilience of the Ukrainian Economy for Post-war Recovery, Solidarization and Sustainable Development. In Nexus of Sustainability (pp. 383–418). Springer. https://doi.org/10.1007/978-3-032-03616-2_15.
OECD. (2020). A systemic resilience approach to dealing with Covid-19 and future shocks. OECD Publishing. Retrieved from https://www.oecd.org/ content/dam/oecd/en/publications/reports/2020/04/a-systemic-resilience-approach-to-dealing-with-covid-19-and-future-shocks_82c06414/36a5bdfb-en.pdf.
Fekete A., Hufschmidt G., Kruse S. (2014). Benefits and challenges of resilience and vulnerability for disaster risk management. International Journal of Disaster Risk Science, 5. 3–20. https://doi.org/10.1007/s13753-014-0008-3.
Lawrence M., Homer-Dixon T., Janzwood S., Rockström J., Renn O., Donges J. F. (2024). Global polycrisis: The causal mechanisms of crisis entanglement. Global Sustainability, 7. e6. https://doi.org/10.1017/sus.2024.1.
Gunderson L. H. (2000). Ecological Resilience – In Theory and Application. Annual Review of Ecology, Evolution, and Systematics, 31. 425–439. https://doi.org/10.1146/annurev.ecolsys.31.1.425.
Shi C., Lu J. (2024). Unlocking Economic Resilience: A New Methodological Approach and Empirical Examination under Digital Transformation. Land, 13(5). 621. https://doi.org/10.3390/land13050621.
IIASA. (2025, November). Polycrisis, systemic risk, and resilience: Novel analytical insights and evidence needed to turn crisis into opportunity. Retrieved from https://iiasa.ac.at/blog/nov-2025/polycrisis-systemic-risk-and-resilience-novel-analytical-insights-and-evidence-needed.
World Bank Group. (2025, February 25). Updated Ukraine Recovery and Reconstruction Needs Assessment Released. Retrieved from https://www.worldbank.org/en/news/press-release/2025/02/25/updated-ukraine-recovery-and-reconstruction-needs-assessment-released.
Hafele J., Barth J., Le Lannou L. A., Bertram L., Tripathi R., Kaufmann R., Engel M. (2022). A framework for economic resilience: Guiding economic policy through a social-ecological transition. ZOE Institute for Future-fit Economies. Retrieved from https://zoe-institut.de/wp-content/uploads/2023/10/ ZOE_Economic_Resilience_Framework.pdf.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами: Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [6 місяців] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).