КОНЦЕПЦІЯ «РОЗУМНИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕТИКЕТ» У МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ

Анотація

Анотація. У статті узагальнено досвід  використання національних етикетів у міжнародних економічних відносинах та обґрунтовано напрями підвищення їх ефективності в умовах діджиталізації та зростаючої невизначеності глобального середовища. Зазначено, що у сучасних умовах глобалізації та поглиблення міжнародних економічних відносин особливого значення набувають інструменти формування довіри між суб’єктами ринку. Одним із таких інструментів є система національних етикетів, яка виконує функцію інформаційного сигналу щодо походження продукції, стандартів її виробництва, якості та відповідності певним культурним, екологічним і соціальним нормам. Надано порівняльну характеристику етикетів США, Великобританії, Франції, Японії, Китаю, Німеччини, Італії, Польщі, ОАЕ та деких інших країн. На основі аналізу запропоновано новий підхід  до розуміння національних етикетів як цифрових інструментів формування довіри у міжнародних економічних відносинах. Представлено концепцію «розумного національного етикету» (Smart National Label), що інтегрується у цифрові платформи та забезпечує прозорість ланцюгів створення вартості. Сутність концепції полягає у переході від статичного маркування до цифрового інтерактивного етикету, а саме: QR / blockchain-верифікація, інтеграція з цифровими платформами (B2B, B2C), доступ до даних про ланцюг постачання, ESG-показники і сертифікації. Це переводить етикет з «знака» у інфраструктурний елемент довіри. Переговори частково перетворюються на алгоритмічний процес і середовище автоматизованих переговорів завдяки алгоритмічному ціноутворенню, smart contracts та автоузгодженню умов. Діджиталізація трансформує переговорний процес у сфері зовнішньоекономічної діяльності, переводячи його з площини персоналізованої взаємодії у формат платформенно-орієнтованої, дано-керованої та частково автоматизованої системи. Цифрові платформи виступають не лише інструментом комунікації, а й інституційним середовищем формування довіри, балансування переговорної сили та оптимізації транзакційних витрат. У цих умовах ключовим фактором успішності переговорів стає не лише компетентність учасників, а й їхня інтегрованість у цифрові екосистеми, доступ до даних та рівень цифрової репутації.