ФОРМУВАННЯ СВІТОВОЇ МЕРЕЖІ НАУКОВИХ ЦЕНТРІВ З ДОСЛІДЖЕНЬ ІОНОСФЕРИ МЕТОДОМ НЕКОГЕРЕНТНОГО РОЗСІЯННЯ РАДІОХВИЛЬ
DOI:
https://doi.org/10.20998/2313-8890.2020.11.07Ключові слова:
іоносфера, геокосмос, метод некогерентного розсіяння, Інститут іоносфери, Харківський політехнічний інститутАнотація
У статті розглянуто етапи розвитку теорії методу некогерентного розсіяння, як одного з методів вивчення іоносфери. Висвітлено передумови заснування наукових осередків зі спостереження іоносфери методом некогерентного розсіяння, створення й розвиток експериментальної бази досліджень та формування світової мережі таких установ. Ідея методу НР належить американському вченому Уїльяму Гордону. Метод НР став найбільш інформативним і точним методом дослідження практично всіх характеристик іоносфери. Він дозволяв вимірювати електронну концентрацію нижче й вище головного максимуму, що було неможливо при вертикальному зондуванні. Перевагою методу НР э те, що значну кількість характеристик іоносфери можна було вимірювати одночасно в значному інтервалі висот. Це прирівнюється до запуску добре оснащеною геофізичної ракети. Тривалість таких досліджень порівняно з епізодичними ракетними спостереженнями робить цей метод унікальним. Сьогодні метод вважається найбільш інформативнішим і точним.
Посилання
Bauer P., Giraund A., Kofman W., Petit M., Waldteufel P How the Saint-Santin incoherent scatter system paved the way for a French involvement in EISCAT. History of Geo and Space Sciense. 2013. Vol. 4. pp. 97 – 103.
Holt O. History EISCAT – Part 3: The early history of EISCAT in Norway. History of Geo and Space Sciense. 2012. Vol. 3. P. 47 – 52.
Mathews J. D. The short history of geophysical radar at Arecibo Observation. History of Geo and Space Sciense. 2013. Vol. 4. P. 19 – 33.
Emelʹyanov L. YA., Zhyvolup T. H Ynstytut yonosfery NAN y MON Ukrayny. Kratkyy ystorycheskyy obzor. Visnyk NTU «KHPI». Zb. nauk. pratsʹ. Tematychnyy vypusk: Radiofizyka i ionosfera. – Kharkiv: NTU «KHPI». 2011. № 44. S . 3 – 10.
Kuzmenko N. O. Stanovlennya ta rozvytok naukovykh doslidzhenʹ heokosmosu v Ukrayini (druha polovyna KHKH – pochatok KHKHI stolitʹ) : avtoref. dys. … kand. ist. nauk : 07.00.07 /
N. O. Kuzmenko; – Nats. nauk. s.-h. b-ka NAAN Ukrayiny. – Kyyiv, – 2017. – 24 s
Taran V. I. Nablyudeniye ionosfery metodom nekogerentnogo rasseyaniya. Ionosfernyye issledovaniya. 1979. № 27. M.: Sovetskoye radio. S. 7 – 18.
Evans Dzh. V. Teoreticheskiye i prakticheskiye voprosy issledovaniya ionosfery metodom nekogerentnogo rasseyaniya. In-t inzh. po yelektron. i radiotekhnike. 1969. Vol. 57. № 4. S. 139 – 175.
Bryunelly B. E., Namhaladze A. A. Fyzyka yonosfery. – M.: Nauka, 1988. 528 s.
Ofitsiynyy sayt Observatory Arecibo. Available at: http://www.naic.edu (accessed 11.06.2015).
Ofitsiynyy sayt MIT Haystack Observatory . Available at: http://www.haystack.mit.edu
DAKHO. F. 1682. Op. 13, t. 3. Spr. 2521. 193 ark. (Kantselyariya. Perepiska s Ministerstvom Vysshego i Srednego Spetsial'nogo Obazovaniya USSR po voprosam uchebnoy i nauchnoy raboty, smetam i shtatam i t.d.).
DAKHO. F. 1682. Op. 8, t. 1. Spr. 1339. 235 ark. (Nauchno-issledovatel'skiy otdel. Svedeniya o zakonchennykh nauchno-issledovatel'skikh rabotakh za 1950 – 1954).
DAKHO. F. 1682. Op. 14. Spr. 1339. 19 ark. (Svedeniya instituta o nauchnoy deyatel'nosti za 1971 – 1976).
DAKHO. F. 1682. Op. 13, t. 3. Spr. 3273. 91 ark. (Uchenyy Sovet. Spravki svedeniya i drugiye dokumenty o khode vypolneniya pyatiletnego plana instituta za 1966 – 1968 gody (materialy k dokladu rektora instituta na uchenom Sovete 1969)).
DAKHO. F. 1682. Op. 15. Spr. 1065. 141 ark. (Nauchno-issledovatel'skiy otdel. Otchet kafedr fakul'teta «Avtomatika i Priborostroyeniye» o nauchno-issledovatel'skoy rabote za 1980. Tom 2).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами: Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи, яка через [6 місяців] з дати публікації автоматично стає доступною на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License, котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).