СТАЛИЙ РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: УЗАГАЛЬНЕННЯ ДОСВІДУ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

Анотація

Стаття присвячена є визначенню ключових тенденцій реалізації Спільної аграрної політики Європейського Союзу та Європейської зелена угода щодо сільських територій та визначення напрямів прикладення зусиль в контексті їх сталого розвитку та забезпечення відтворення людського капіталу в Україні. Визначено, що практичний досвіду Європейського Союзу у проведенні аграрної та регіональної політики, дозволяє виділити найбільш пріоритетні напрями прикладання зусиль щодо забезпечення розвитку сільських територій, а саме: диверсифікація господарської діяльності малих та середніх агровиробників, сільськогосподарська кооперація; державна підтримка малих організаційних форм сільськогосподарських товаровиробників; розвиток несільськогосподарських видів підприємницької діяльності; розбудова та підтримання достатнього рівня соціальної інфраструктури сільських населених пунктів; формування стійких харчових систем та скорочення відстані між точкою виробництва продовольства та його споживання; підтримання біорізноманіття; розвиток аграрного виробництва за принципами циркулярної економіки; розвиток органічного виробництва; раціональне використання земельних ресурсів; збереження та відтворення природних ландшафтів. Запропоновано пріоритетні напрями прикладання зусиль, що забезпечують сталий розвиток сільських територій України на основі узагальнення досвіду Європейського Союзу з поділом на економічну, соціальну та екологічну складову. Обґрунтовано, що концептуальною основою життєзабезпечення сільських територій України є принципи сталого розвитку, такий підхід є безальтернативним у досягненні гармонії між розвитком аграрного виробництва та багатофункціональних сільських територій. Багатофункціональність сільських територій разом із сучасним рівнем їх соціальної інфраструктури є обов’язковою умовою для формування людського капіталу.