ІНСТРУМЕНТИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ ДЛЯ СТИМУЛЮВАННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

Анотація. У статті досліджено інструменти державної політики, спрямовані на стимулювання сталого розвитку, що є одним із найважливіших пріоритетів сучасного суспільства. Глобальні виклики, такі як кліматичні зміни, вичерпання природних ресурсів та зростання соціальної нерівності, потребують комплексних підходів, які здатні збалансувати економічний, екологічний та соціальний виміри розвитку. Особлива увага приділяється аналізу фінансових (субсидії, податкові пільги, "зелені" облігації), регуляторних (норми, стандарти, екологічні податки) та інформаційних (освітні кампанії, просування екологічної свідомості) інструментів. У статті наводяться приклади успішного впровадження цих інструментів у різних країнах світу, аналізуються їхні переваги та недоліки. Показано, що фінансові інструменти забезпечують стимулювання інвестицій у "зелені" технології, тоді як регуляторні механізми сприяють швидкому зменшенню шкідливих впливів на довкілля. Інформаційні інструменти, у свою чергу, формують довгострокову екологічну свідомість та підвищують підтримку сталого розвитку серед населення. Ці інструменти дозволяють забезпечити перерозподіл ресурсів, стимулювати інновації, змінювати поведінку економічних суб’єктів та підвищувати рівень екологічної обізнаності населення. Проте, ефективність державних інструментів суттєво залежить від їхньої відповідності реаліям конкретної країни, рівня координації між секторами та здатності адаптуватися до динамічних змін у глобальному середовищі. У ході дослідження виявлено ключові виклики у впровадженні інструментів сталого розвитку, зокрема обмежене фінансування, опір бізнесу через додаткові витрати, а також низький рівень обізнаності населення про важливість сталого розвитку. Запропоновано низку рекомендацій щодо удосконалення державної політики, серед яких: інтеграція різних типів інструментів, посилення моніторингу ефективності політики та розширення міжнародної співпраці. Результати дослідження можуть бути корисними для розробників політики, науковців та практиків, які працюють у сфері екологічної економіки, соціального розвитку та управління природними ресурсами. Стаття робить внесок у теоретичний і практичний дискурс щодо підвищення ефективності державних стратегій сталого розвитку.