ПРАВО НА ІМІДЖ: ЯК САМОМЕНЕДЖМЕНТ ТА ЮРИДИЧНА ГРАМОТНІСТЬ ФОРМУЮТЬ ВІДПОВІДАЛЬНОГО PR-ФАХІВЦЯ

Анотація

Анотація. У статті розглянуто взаємозв’язок між самоменеджментом та юридичною обізнаністю PR-фахівця як ключовими чинниками формування професійної відповідальності та сталого іміджу в цифрову епоху. Проаналізовано сучасні правові вимоги до публічної комунікації, зокрема дотримання авторських прав, захист персональних даних, відповідальність за поширення фейкової інформації. Наголошено на важливості особистої правової культури як інструменту мінімізації репутаційних ризиків. Запропоновано практичні рекомендації щодо поєднання правової грамотності з ефективними стратегіями самоменеджменту у сфері зв’язків з громадськістю.

Метою статті є дослідження ролі самоменеджменту та юридичної грамотності у формуванні відповідального PR-фахівця в умовах сучасного інформаційного простору. Зокрема обґрунтовано значення правової обізнаності як інструменту мінімізації професійних та репутаційних ризиків, а також розкрити потенціал самоменеджменту для дотримання етичних стандартів у сфері публічної комунікації.

Для досягнення поставленої мети використано методи аналізу та синтезу, порівняльно-правовий метод, узагальнення та систематизації, логічний та діалектичний методи, контент-аналіз та системний підхід.

У ході дослідження встановлено, що ефективне поєднання самоменеджменту та юридичної грамотності є ключовим чинником формування відповідального PR-фахівця в умовах сучасної інформаційної екосистеми. Виявлено, що правова обізнаність значно знижує ризики порушення етичних норм, законодавчих вимог і, як наслідок, зменшує вірогідність репутаційних втрат для як особистості фахівця, так і організації, яку він представляє. Доведено, що самоменеджмент сприяє підвищенню рівня професійної дисципліни, стратегічного планування й оперативного реагування на кризові комунікаційні виклики. Уточнено, що на практиці найбільш вразливими залишаються сфери дотримання авторського права, маркування рекламного контенту та уникнення поширення недостовірної інформації.

Подальші дослідження можуть бути зосереджені на розробці інструментів оцінювання рівня юридичної підготовки PR-фахівців, вивченні впливу правової культури на довіру до брендів у цифровому середовищі, а також на аналізі ефективності освітніх програм з правового самоменеджменту у професійній підготовці комунікаційних спеціалістів. Перспективним є також вивчення порівняльного досвіду інших країн щодо врегулювання професійної відповідальності у сфері PR та впровадження стандартів цифрової етики в комунікаційну практику.