РИНКОВИЙ ТА ІНТЕГРАЦІЙНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПІДВИЩЕННЯ БЕЗПЕЧНОСТІ ТА ЯКОСТІ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ ПРОДУКЦІЇ

Анотація

Анотація. У статті представлено комплексний аналіз ринкових та інтеграційних інструментів, що сприяють підвищенню безпечності та якості агропродовольчої продукції в Україні. Дослідження обґрунтовує, що це завдання є фундаментальним для забезпечення продовольчої безпеки держави та її успішної інтеграції до Європейського Союзу. Необхідність підвищення стандартів диктується двома потужними та взаємопов'язаними векторами: еволюцією внутрішнього ринку зі зростаючими вимогами споживачів та стратегічним курсом на повноцінну інтеграцію до ЄС. Зазначені інструменти є ключовими драйверами системних трансформацій в аграрному секторі, що дозволяють українському бізнесу адаптуватися до цих викликів.

Аналіз виділяє дві групи взаємопов'язаних інструментів: проактивні внутрішні (ринкові) та зовнішні (інтеграційні). До ринкових інструментів належить стратегічна корпоративна соціальна відповідальність (КСВ), яка еволюціонувала від благодійності до невід'ємної частини бізнес-стратегії, та інноваційна діяльність. На прикладі провідних агрохолдингів показано, що КСВ є потужним інструментом управління репутацією та ризиками, а технологічні та продуктові інновації, зокрема в молочній промисловості, дозволяють створювати продукцію з високою доданою вартістю та формувати нові споживчі тренди. Особливо підкреслюється синергія між КСВ та інноваціями, коли інвестиції в екологічні технології одночасно підвищують операційну ефективність, створюючи позитивний цикл.

Інтеграційний інструментарій, перш за все гармонізація національного законодавства з нормами ЄС, діє як потужний зовнішній каталізатор. Він встановлює безальтернативну планку для якості та безпечності, що є обов'язковою умовою доступу до найбільшого у світі платоспроможного ринку. Однак цей шлях вимагає значних капіталовкладень у модернізацію, що створює виклики, особливо для малих виробників. У висновках підкреслюється, що успішна імплементація цих інструментів в умовах високої невизначеності можлива лише в рамках адаптивної управлінської парадигми, яка перетворює виклики на можливості для сталого розвитку.