МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СІЛЬСЬКИХ І ЛІСОВИХ ТЕРИТОРІЙ ГРОМАД

Анотація

Анотація. У статті досліджено механізми управління розвитком сільських і лісових територій територіальних громад в умовах децентралізації, воєнно-політичної нестабільності та загострення екологічних викликів. Обґрунтовано, що сільсько-лісові території виконують комплексну виробничу, екологічну, соціальну та рекреаційну функції, водночас залишаючись осередками інфраструктурної занедбаності, демографічного виснаження, конфліктного землекористування та фрагментованих управлінських рішень. Метою статті є теоретико-методологічна систематизація механізмів управління розвитком сільських і лісових територій громад в умовах децентралізації та посилення екологічних ризиків. Теоретичною основою дослідження виступають концепції сталого та інтегрованого територіального розвитку, «зеленої» економіки, інституціональний і ландшафтний підходи, що дозволяють трактувати сільсько-лісові території як підсистему загальної територіальної системи громади з власною конфігурацією цілей, ресурсів, інтересів та суб’єктів управління. Узагальнено сутнісні характеристики сільських і лісових територій як простору реалізації екосистемних послуг та локального розвитку, окреслено роль формальних (законодавство, плани, програми) та неформальних (традиції землекористування, локальні практики, цінності громади) інститутів у формуванні рамок прийнятної поведінки суб’єктів. Систематизовано інституційно-нормативні, фінансово-економічні, організаційні, просторово-планувальні, екологічні, цифрові та партисипативні механізми управління, показано їх мультифункціональний, інтегрований і адаптивний характер. Наголошено на важливості програмно-цільового бюджетування, економічних стимулів до сталого природокористування, розвитку кластерів, застосування ландшафтного планування, запровадження геоінформаційних систем, відкритих даних і гібридних форматів участі громадян. Зроблено висновок, що ефективні механізми управління розвитком сільських і лісових територій мають відповідати вимогам комплексності, міжсекторальної координації та співуправління, а подальші дослідження доцільно спрямувати на розроблення моделей оцінювання їх результативності та інструментів «зеленої» фінансалізації й оплати за екосистемні послуги.